ризник
Ри́зник, -ка
м.
1) Ризничій, хранитель ризницы.
2) Шьющій церковныя облаченія.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ризник — ри́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ризник — Церковнослужитель, обов'язком якого є доглядати ризницю та предмети, що в ній зберігаються: богослужбовий одяг, посуд, книги тощо Словник церковно-обрядової термінології
- ризник — -а, ч. 1》 Те саме, що ризничий. 2》 Кравець, який шиє ризи (див. риза 1), 2)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ризник — РИ́ЗНИК. Словник української мови у 20 томах