1. Словник церковно-обрядової термінології

співець

співе́ць

1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов'язок співати під час богослужінь; 2. Особа, посвячена в цей чин; крилошанин; заст. канонарх, псалт; протопсалт; демественик

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співець — співе́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. співець — Поет, пісняр, а. бард, скальд, у. кобзар; (мандрівний) а. менестрель; п! СПІВАК. Словник синонімів Караванського
  3. співець — див. письменник Словник синонімів Вусика
  4. співець — [сп'івец'] сп'іўц'а, ор. сп'іўцем, м. (на) сп'іўцев'і/сп'іўц'у, мн. сп'іўц'і, сп'іўц'іў Орфоепічний словник української мови
  5. співець — -вця, ч. 1》 Той, хто складає вірші; поет. || кого, чого. Той, хто зображує, оспівує, прославляє кого-, що-небудь у літературі, музиці, живопису і т. ін. 2》 Те саме, що співак 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. співець — СПІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Той, хто складає вірші; поет. Назвав [Джамбул] Пушкіна “всенародним акином”, тобто всенародним співцем (М. Рильський); Своєю творчістю Шевченко довів всьому світові, чий він син і чий співець (з публіц. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. співець — ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст. Словник синонімів української мови
  8. співець — СПІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Той, хто складає вірші; поет. Назвав [Джамбул] Пушкіна «всенародним акином», тобто всенародним співцем (Рильський, X, 1962, 18); Своєю творчістю Шевченко довів всьому світові, чий він син і чий співець (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. співець — Співець, -вця м. 1) Пѣвецъ. Співець славутний Митуса. Кост. (О. 1861. ІІІ. 30). Замовк співець. О. 1862. VІІІ. 11, 2) Поэтъ. Словник української мови Грінченка