співець

ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст., ВІРША́Р заст.; ЛІ́РИК (автор ліричних віршів); БАРД, МЕНЕСТРЕ́ЛЬ (у середні віки — мандрівний поет-музикант; сучасне — поет, який виконує свої вірші в супроводі музики); ПІСНЯ́Р (автор текстів пісень або той, хто виконує свої вірші в супроводі музики). Зорі на небі, як в полі волошки, зривають поети і в'яжуть вінки на білії чола коханим своїм... (Т. Осьмачка); Ти, співець, заплутався в тенета Ритмів, рим (Т. Масенко); На легкім крилі уяви Вгору зноситься піїт (переклад М. Зерова); Люде добрі! пожалійте Бідолашного піїту, Що від горя, від наруги За слізьми не бачить світу (В. Самійленко); Пушкін і Лермонтов правдиві поети, а не версифікатори тільки, люди великого таланту, признаного усією Європою (М. Драгоманов); Як ті квіти перворожі, Слава не зів'яне, Її струнами прокажуть Піснярі-бояни (П. Усенко); — Синьйоре, ви, певне, знаєте, що Примас був великий латинник і завзятіший над усіх віршувальник (переклад М. Лукаша); Їздили тоді Милорадовичі до Галаганів послухати мужицького віршописця... (Ф. Бурлака); Колись... давно... оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник (М. Драй-Хмара); Я себе не лічу за віршівника і через те мої вірші, може, й не задовольнять справжнього віршівника (Панас Мирний); Ми знаємо й про такі факти, що українці переписували собі твори галицьких віршарів (І. Франко); Поезія Роберта Бернса, народного барда Шотландії, викликала чималий інтерес української інтелігенції в другій половині XІX ст. (з журналу); То розтинає даль не менестрель Гренади, — попід землею йде далекий зброї гул... (В. Сосюра). — Пор. 1. писа́ка.

СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору). Молодий і чубатий, Бурлака, мабуть, був добрим співаком, бо голос у нього м'який і чистий (О. Сизоненко); Співець же невтішний, Лірній струні довіряючи біль і скорботи любові, Тільки про тебе, кохана, ..співав од рана до сутінів ночі (М. Зеров); — Добрий співака всюди потрібний (Григорій Тютюнник); Високого зросту, станкий, бравий (Максим) .., а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун (Панас Мирний); Соліст опери; Соліст капели бандуристів.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співець — співе́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. співець — Поет, пісняр, а. бард, скальд, у. кобзар; (мандрівний) а. менестрель; п! СПІВАК. Словник синонімів Караванського
  3. співець — 1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов'язок співати під час богослужінь; 2. Особа, посвячена в цей чин; крилошанин; заст. канонарх, псалт; протопсалт; демественик Словник церковно-обрядової термінології
  4. співець — див. письменник Словник синонімів Вусика
  5. співець — [сп'івец'] сп'іўц'а, ор. сп'іўцем, м. (на) сп'іўцев'і/сп'іўц'у, мн. сп'іўц'і, сп'іўц'іў Орфоепічний словник української мови
  6. співець — -вця, ч. 1》 Той, хто складає вірші; поет. || кого, чого. Той, хто зображує, оспівує, прославляє кого-, що-небудь у літературі, музиці, живопису і т. ін. 2》 Те саме, що співак 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. співець — СПІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Той, хто складає вірші; поет. Назвав [Джамбул] Пушкіна “всенародним акином”, тобто всенародним співцем (М. Рильський); Своєю творчістю Шевченко довів всьому світові, чий він син і чий співець (з публіц. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. співець — СПІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Той, хто складає вірші; поет. Назвав [Джамбул] Пушкіна «всенародним акином», тобто всенародним співцем (Рильський, X, 1962, 18); Своєю творчістю Шевченко довів всьому світові, чий він син і чий співець (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. співець — Співець, -вця м. 1) Пѣвецъ. Співець славутний Митуса. Кост. (О. 1861. ІІІ. 30). Замовк співець. О. 1862. VІІІ. 11, 2) Поэтъ. Словник української мови Грінченка