1. Словник жарґонної лексики української мови

бецман

(-а) ч.; мол. Те саме, що біоміцин.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бецман — бе́цман іменник чоловічого роду, істота здоровило, ледащо фам. Орфографічний словник української мови
  2. бецман — -а, ч., фам. Про велику, але неповоротку і ледачу людину; здоровило, вайло, ледащо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бецман — БЕ́ЦМА́Н, а, ч., фам. Велика, але неповоротка і ледача людина; здоровило, вайло, ледащо. Сей бецман дров не рубав, і води не носив, хати не топив (Номис); – Ми ось разом підемо, – сказала Христя, узявши його [хлопчика] на руки, і посунулася за стіл. Словник української мови у 20 томах
  4. бецман — див. вайлуватий; дурний; ледачий; сильний Словник синонімів Вусика
  5. бецман — Бе́цман, -на; -мани, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бецман — БЕ́ЦМА́Н, а, ч., фам. Про велику, але неповоротку і ледачу людину; здоровило, вайло, ледащо. — Ми ось разом підемо, — сказала Христя, узявши його [хлопчика] на руки, і посунулася за стіл. — У-у, страмовище, отакий бецман на руках гніздиться!... Словник української мови в 11 томах
  7. бецман — Бецман, -на м. Неповоротливый человѣкъ, увалень, дубина, балбесъ. Який бецман, а нічого не вгоден робить. Аф. Словник української мови Грінченка