1. Словник жарґонної лексики української мови

білянка

(-и) ж.; мол.; жарт. Те саме, що білка. ПСУМС, 8.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білянка — біля́нка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. білянка — -и, ж., розм. 1》 Світловолоса чи білолиця жінка, дівчина; білявка. 2》 рідко. Білість обличчя (супроти ластовиння, веснянок). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білянка — БІЛЯ́НКА, и, ж., розм. 1. Світловолоса жінка, дівчина; білявка. Певно знала – не зустрітись більш, Не обнять тобі сестри, білянко (М. Шеремет). 2. рідко. Білість обличчя (на противагу ластовинню, веснянкам). – Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки! (Номис). Словник української мови у 20 томах
  4. білянка — БЛОНДИ́НКА, БІЛЯ́ВКА розм., БІЛЯ́НКА розм., поет., рідше. Ліля — блондинка, пишні локони падають на плечі (О. Корнійчук); Певно знала — не зустрітись більш, Не обнять тобі сестри, білянко... (М. Шеремет). Словник синонімів української мови
  5. білянка — БІЛЯ́НКА, и, ж., розм. 1. Світловолоса або білолиця жінка, дівчина; білявка. Певно знала — не зустрітись більш. Не обнять тобі сестри, білянко (Шер., Дорога.., 1957, 81). 2. рідко. Білість обличчя (на протилежність до ластовиння, веснянок). Словник української мови в 11 томах
  6. білянка — Білянка, -ки ж. 1) Бѣлизна лица (въ противоположность веснянка — веснушка). По народному повѣрью, имѣющій веснушки на лицѣ долженъ весною, увидѣвъ ласточку, сказать: «Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки!» Ном. № 226. Чуб. І. 59. Словник української мови Грінченка