1. Словник жарґонної лексики української мови

валянок

(-нка) ч.; мол.; зневажл. Людина з повільною реакцією, дурень. ПСУМС, 11.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валянок — ва́лянок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. валянок — див. валянки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. валянок — Кендя, повстяк, повстяник Словник чужослів Павло Штепа
  4. валянок — ВА́ЛЯНОК див. ва́лянки. Словник української мови у 20 томах
  5. валянок — Нка, ч. 1. Стомлена, бездіяльна людина. ◇ Провалятись валянком — відчувати сильну втому, виснаження. Я був такий виснажений після вчорашньої ночі, що провалявся всі лекції валянком. 2. Тупувата, нешвидка на думку людина. Тормознутий валянок. * тормоз, гальмо, ручник. Словник сучасного українського сленгу
  6. валянок — ВА́ЛЯНКИ (зимове взуття з валяної вовни), ВА́ЛЯНЦІ, ПОВСТЯ́НИКИ, ПОВСТЯКИ́ рідше, КЕ́НДІ (КИ́НДІ) діал. Командувач був у шкіряній куртці й білих валянках (Ю. Яновський); Взяла б мої валянці, взула й на озеро (І. Словник синонімів української мови
  7. валянок — ВА́ЛЯНОК див. ва́лянки. Словник української мови в 11 томах