валянок
Нка, ч.
1. Стомлена, бездіяльна людина.
◇
Провалятись валянком — відчувати сильну втому, виснаження. Я був такий виснажений після вчорашньої ночі, що провалявся всі лекції валянком.
2. Тупувата, нешвидка на думку людина. Тормознутий валянок. * тормоз, гальмо, ручник.
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- валянок — ва́лянок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- валянок — див. валянки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- валянок — Кендя, повстяк, повстяник Словник чужослів Павло Штепа
- валянок — ВА́ЛЯНОК див. ва́лянки. Словник української мови у 20 томах
- валянок — (-нка) ч.; мол.; зневажл. Людина з повільною реакцією, дурень. ПСУМС, 11. Словник жарґонної лексики української мови
- валянок — ВА́ЛЯНКИ (зимове взуття з валяної вовни), ВА́ЛЯНЦІ, ПОВСТЯ́НИКИ, ПОВСТЯКИ́ рідше, КЕ́НДІ (КИ́НДІ) діал. Командувач був у шкіряній куртці й білих валянках (Ю. Яновський); Взяла б мої валянці, взула й на озеро (І. Словник синонімів української мови
- валянок — ВА́ЛЯНОК див. ва́лянки. Словник української мови в 11 томах