1. Словник жарґонної лексики української мови

вафля

(-і) ж.; мол.

1. Сперма. [Чорт:] <...> Ми її вафлями нагодуємо, а потім голову відріжем і закинем до студентів <...> (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 90; ПСУМС. 12; ЯБМ, 1, 153.

2. Слина. ПСУМС, 12.

3. мн. Вафлі, невідм., Стан сильного алкогольного сп'яніння. ПСУМС, 12.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вафля — ва́фля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вафля — -і, ж. Сухе печиво з клітчастим або фігурним відбитком на поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вафля — ВА́ФЛЯ, і, ж. Тонке сухе і крихке печиво з рельєфним відбитком на поверхні. Вафля випікається зі збитого рідкого тіста у спеціальних формах (з наук.-попул. літ.); Як основа для інших кондитерських виробів вафлі виготовляються у формі листів, коржів, стаканчиків, трубочок, ріжків (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. вафля — ВА́ФЛЯ, і, ж. Сухе печиво з клітчастим або фігурним відбитком на поверхні. Вафлі — це тонкі, дуже пористі і тому легкі борошняні кондитерські вироби (Укр. страви, 1957, 340). Словник української мови в 11 томах