випити

син.

(алкогольний напій): бухнути, вдарити по соцькому, влупити, вмазати, дринькнути, забанячити, закалдирити, засадити, лигнути, мекнути, накотити, осідлати, прийняти на груди, роздавити (пузир, сливу), ужалитися, урізати, чикардикнути.

випити, відзначивши якусь подію: банку роздавити, замогоричити, запервачити, скрапнути.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випити — ви́пити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випити — П’ю, -п’єш. 1. (що). Якусь рідину без залишку, повністю. – Через п’ятнадцять хвилин я чекаю вас на західній веранді. Там ми вип’ємо вечірнє кофе (Ю.Смолич); Опівночі до царського двору зайшов собі велетень – голова поверх хат!.. Літературне слововживання
  3. випити — [випиетие] -пйу, -пйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. випити — див. випивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. випити — ВИ́ПИТИ див. випива́ти. Словник української мови у 20 томах
  6. випити — ви́пити 1. випити ◊ ви́пити по п'ять де́ка = де́ка І́. 2. вул., ірон. отримати догану (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. випити — Випив три з перцем, три без перцю, а три таки так. Про пияка, який багато п'є. Вип’ємо до дна, бо там правда одна. Треба випити до дна, бо на дні правда одна. Жартівливе заохочення гостей до пиття. Також приповідка пияків. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. випити — ма́ло ка́ші з’їв. Дуже молодий, недосвідчений.— А я в бригаду вашу!..— Ще мало з’їла каші, іще рости, рости, Оленко, Бо зовсім ти маленька! (М. Фразеологічний словник української мови
  9. випити — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. випити — Ви́пити, ви́п’ю, ви́п’єш, ви́п’є, ви́п’ємо, ви́п’ють; ви́пий, ви́пийте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. випити — ВИ́ПИТИ див. випива́ти. Словник української мови в 11 томах
  12. випити — Ви́пити см. випивати. Словник української мови Грінченка