1. Словник жарґонної лексики української мови

вирубити

(-блю, -биш) док.

1. що; мол.; жрм, Вимкнути щось. БСРЖ, 116; ЯБМ, 2, 208.

2. кого; крим., мол., жрм. Увести когось у стан шоку, непритомности ударом, спиртним, наркотиками, сильною емоцією. <...> редактора вирубили й покинули на по грабунок <...> (Є. Пашковський, Щоденний жезл); Був випадок, коли мене вистежили до мого будинку й у під'їзді "вирубили", забравши весь виторг (ПіК, 2001, № 12); Зосю "спалили" пігулки. Це якраз те зіллячко, яке нерідко підсипають довірливим громадянам у склянку горілки в поїздах, барах чи ресторанах, аби "вирубити" співрозмовника, а потім ретельно почистити його кишені (УМ, 2.08.2001). БСРЖ, 116; ПСУМС, 13; Югановы, 54; ЯБМ, 1, 208.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирубити — Аю, -аєш, недок., вирубити, -блю, -биш, док. 1. безос. Виводити з ладу. Щось мене вже вирубає — мабуть, коньяку на сьогодні досить. 2. Сильно вдаряти, щоб людина знепритомніла. Словник сучасного українського сленгу