1. Словник жарґонної лексики української мови

відірваний

(-а, -е) мол.

1. Людина, що не має певної компанії і ні з ким не спілкується. ПСУМС, 14.

2. Який не дотримується загальноприйнятих норм поведінки; незалежний, розкутий. Відірваний хлопець. * Образно. Мовчу вже про історію старовинних замків Чехії, про сучасну архітектуру, про "відірвані" мистецькі акції (Книжник, 2001, № 6). БСРЖ, 407.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відірваний — віді́рваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відірваний — [в'ід’ірванией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. відірваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відірвати. || відірвано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відірваний — ВІДІ́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відірва́ти. Ходім і однімем своє, неправдою взяте у нас і батьків наших. Одберімо хліб свій кривавий, для розкошів одірваний од голодного рота (М. Словник української мови у 20 томах
  5. відірваний — А, -е. 1. Ненормальний. 2. Без комплексів, сміливий, нестримний. Четверо відірваних хлопців, що грали «гуцул хоп ейсід джаз» (Україна Молода). 3. Далекий від реальності. Він якийсь відірваний зі своєю наукою. Словник сучасного українського сленгу
  6. відірваний — ВІДІ́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відірва́ти. А що, якби був.. справді спалив мої папери? Адже був би я самісінький на світі, як лист, відірваний від дерева (Фр., II, 1950, 347); Ходім і однімем своє, неправдою взяте у нас і батьків наших. Словник української мови в 11 томах