1. Словник жарґонної лексики української мови

вішати

(-аю, -аєш) недок.; крим.

1. Грабувати. БСРЖ, 96; СЖЗ, 27; ЯБМ, 1, 165.

2. Безпідставно інкримінувати комусь злочин. А ця гра триває і сьогодні, коли вбивство Гонгадзе "вішають" на банду "гопників" (УС, 2000, ч. 49). СЖЗ, 27; ЯБМ, 1, 165.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішати — ві́шати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вішати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Надавати чому-небудь висячого положення. Вішати голову (носа) — журитися, вдаватися в розпач, утрачати надію. 2》 Страчувати через повішення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вішати — ВІ́ШАТИ, аю, аєш, недок., кого, що. 1. Надавати чому-небудь висячого положення. Старости й дружки вішають через плече рушники (І. Нечуй-Левицький); Людмила зараз же перебивала його [Максима], брала з рук його капелюх і з тою ласкавою усмішкою на устах... Словник української мови у 20 томах
  4. вішати — Або вішай, або пускай, бо мені треба на ярмарок. Коли хтось задля малого діла занедбує велике. Сама йому вішається на шию. Говорять про дівчину, що сама сватається. Хто вішається, тому дідько мотуз подає. Народ вірить, що до самогубства намовляє чоловіка злий дух. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. вішати — див. карати Словник синонімів Вусика
  6. вішати — ві́шати (всіх) соба́к на кого. Звалювати вину на когось, обмовляючи, безпідставно звинувачуючи когось у чому-небудь. Не хочу, щоб на мене усіх собак вішали! (Укр.. присл..); — Всіх собак тепер на нас вішають!... Фразеологічний словник української мови
  7. вішати — ВИВІ́ШУВАТИ (прикріплювати до стіни, дошки для загального огляду), ВІ́ШАТИ. — Док.: ви́вісити, пові́сити. Запорожці вивішували в церквах поряд з іконами портрети найщедріших на пожертви козаків (І. Шаповал); Повісиш собі на стіну гуцульський килим (П. Словник синонімів української мови
  8. вішати — Ві́шати, -шаю, -шаєш, -шає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вішати — ВІ́ШАТИ, аю, аєш, недок., перех. 1. Надавати чому-небудь висячого положення. Старости й дружки вішають через плече рушники (Н.-Лев., II, 1956, 430); І приносять [люди] із школи карту. Тихо вішають на стіні (Мал., За.. морем, 1950, 169). Словник української мови в 11 томах
  10. вішати — Вішати, -шаю, -єш гл. Вѣшать. Або вішайте, або пускайте. Ном. № 2721. Словник української мови Грінченка