1. Словник української мови в 11 томах

вішати

ВІ́ШАТИ, аю, аєш, недок., перех.

1. Надавати чому-небудь висячого положення.

Старости й дружки вішають через плече рушники (Н.-Лев., II, 1956, 430);

І приносять [люди] із школи карту. Тихо вішають на стіні (Мал., За.. морем, 1950, 169).

◊ Ві́шати го́лову (но́са) — журитися, вдаватися в розпач, утрачати надію.

— Не вішай голови. Візьми себе в руки (Кучер, Чорноморці, 1956, 18);

— Нічого, товариші, — підбадьорював він. — Носа не вішати. Знайдемо кошти! Мусимо знайти на цю справу [експедицію]! (Донч., II, 1956, 22);

Ві́шати соба́к на кого — звалювати вину на когось; обмовляти.

І кожний, кому тільки не ліньки, може ображати його, вішати на нього всіх собак, обмовляти (Коз., Сальвія, 1959, 184);

Хоч соки́ру ві́шай див. соки́ра.

2. Страчувати через повішення.

А ти, всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока.. Як мордували, розпинали І вішали (Шевч., II, 1953, 282);

Коли мене паразити візьмуть вішати, я буду їм уголос читати слова батька Тараса (Ю. Янов., І, 1958, 309).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішати — ві́шати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вішати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Надавати чому-небудь висячого положення. Вішати голову (носа) — журитися, вдаватися в розпач, утрачати надію. 2》 Страчувати через повішення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вішати — ВІ́ШАТИ, аю, аєш, недок., кого, що. 1. Надавати чому-небудь висячого положення. Старости й дружки вішають через плече рушники (І. Нечуй-Левицький); Людмила зараз же перебивала його [Максима], брала з рук його капелюх і з тою ласкавою усмішкою на устах... Словник української мови у 20 томах
  4. вішати — Або вішай, або пускай, бо мені треба на ярмарок. Коли хтось задля малого діла занедбує велике. Сама йому вішається на шию. Говорять про дівчину, що сама сватається. Хто вішається, тому дідько мотуз подає. Народ вірить, що до самогубства намовляє чоловіка злий дух. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. вішати — (-аю, -аєш) недок.; крим. 1. Грабувати. БСРЖ, 96; СЖЗ, 27; ЯБМ, 1, 165. 2. Безпідставно інкримінувати комусь злочин. А ця гра триває і сьогодні, коли вбивство Гонгадзе "вішають" на банду "гопників" (УС, 2000, ч. 49). СЖЗ, 27; ЯБМ, 1, 165. Словник жарґонної лексики української мови
  6. вішати — див. карати Словник синонімів Вусика
  7. вішати — ві́шати (всіх) соба́к на кого. Звалювати вину на когось, обмовляючи, безпідставно звинувачуючи когось у чому-небудь. Не хочу, щоб на мене усіх собак вішали! (Укр.. присл..); — Всіх собак тепер на нас вішають!... Фразеологічний словник української мови
  8. вішати — ВИВІ́ШУВАТИ (прикріплювати до стіни, дошки для загального огляду), ВІ́ШАТИ. — Док.: ви́вісити, пові́сити. Запорожці вивішували в церквах поряд з іконами портрети найщедріших на пожертви козаків (І. Шаповал); Повісиш собі на стіну гуцульський килим (П. Словник синонімів української мови
  9. вішати — Ві́шати, -шаю, -шаєш, -шає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вішати — Вішати, -шаю, -єш гл. Вѣшать. Або вішайте, або пускайте. Ном. № 2721. Словник української мови Грінченка