вішатель
ВІ́ШАТЕЛЬ, я, ч., рідко., зневажл. Те саме, що ві́шальник 1.
Ось перед нами університет, в якому колись через жандармську опіку вішателя-царя так і не довелося Шевченкові малюванню навчати молоде покоління (Тич., III, 1957, 76).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вішатель — ві́шатель іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- вішатель — -я, ч., рідко., зневажл. 1》 Те саме, що вішальник 1). 2》 розм. Кат; розбишака, бандит. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вішатель — ВІ́ШАТЕЛЬ, я, ч., рідко, зневажл. Те саме, що ві́шальник 1. Ось перед нами університет, в якому колись через жандармську опіку вішателя-царя так і не довелося Шевченкові малюванню навчати молоде покоління (П. Тичина); Вішатель в оповіданні... Словник української мови у 20 томах
- вішатель — див. жорстокий Словник синонімів Вусика