1. Словник української мови у 20 томах

вішатель

ВІ́ШАТЕЛЬ, я, ч., рідко, зневажл.

Те саме, що ві́шальник 1.

Ось перед нами університет, в якому колись через жандармську опіку вішателя-царя так і не довелося Шевченкові малюванню навчати молоде покоління (П. Тичина);

Вішатель в оповіданні М. Коцюбинського “Persona grata” підноситься до розуміння знищення самодержавної деспотичної системи як найстрашнішого зла (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішатель — ві́шатель іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. вішатель — -я, ч., рідко., зневажл. 1》 Те саме, що вішальник 1). 2》 розм. Кат; розбишака, бандит. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вішатель — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  4. вішатель — ВІ́ШАТЕЛЬ, я, ч., рідко., зневажл. Те саме, що ві́шальник 1. Ось перед нами університет, в якому колись через жандармську опіку вішателя-царя так і не довелося Шевченкові малюванню навчати молоде покоління (Тич., III, 1957, 76). Словник української мови в 11 томах