1. Словник жарґонної лексики української мови

глина

(-и) ж.; мол. Те саме, що глеваха. ПСУМС, 17.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глина — гли́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. глина — -и, ж. Багатомінеральна гірська порода, перев. осадового походження, яка з водою утворює пластичну масу; широко використовується у будівництві, гончарстві, скульптурі і т. ін. Біла глина — силікат алюмінію з домішкою силікатів магнію і кальцію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глина — ГЛИ́НА, и, ж. Осадова гірська порода перев. із глинистих мінералів, яка з водою утворює пластичну масу; широко використовується у будівництві, гончарстві, скульптурі і т. ін. Назносим каміння, назносимо глини, Збудуємо хатку з дверима у сіни (М. Словник української мови у 20 томах
  4. глина — присудк. сл. Погані справи, кінець. Якщо мені не подзвонять, то буде просто глина. Словник сучасного українського сленгу
  5. глина — Глей (річкова глина), глейовина, глеюватиця, глинка, кавкан (глиниста земля), каолін, квацок (м'яка глина), кил (вибільна глина в Криму), лепарка (глина на цеглу), липарка, липковатиця, липковиця, липоватиця, маслянка, мисчівка (синя глина... Словник синонімів Вусика
  6. глина — Осадова порода, переважно з глинистих матеріалів (мулу, піску, інколи гравію); зволожена водою, стає пластичною; гол. сировина у керамічній промисловості. Універсальний словник-енциклопедія
  7. глина — з одніє́ї гли́ни злі́плений. Однаковий з ким-, чим-небудь; подібний, схожий, такий же.— Не минеш ти цього... Бо й ти з однієї глини зліплена, що й усі (В. Винниченко). обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.), несхв. Фразеологічний словник української мови
  8. глина — ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Словник синонімів української мови
  9. глина — ГЛИ́НА, и, ж. Багатомінеральна гірська порода, перев. осадочного походження, яка з водою утворює пластичну масу; широко використовується у будівництві, гончарстві, скульптурі і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  10. глина — Глина, -ни ж. Глина. А щоб його побила руда глина, та, що з кручі пада. Ном. № 3773. ум. глинка. Словник української мови Грінченка