глина
ГЛИ́НА, и, ж.
Осадова гірська порода перев. із глинистих мінералів, яка з водою утворює пластичну масу; широко використовується у будівництві, гончарстві, скульптурі і т. ін.
Назносим каміння, назносимо глини, Збудуємо хатку з дверима у сіни (М. Коцюбинський);
Глевка грязюка засмоктувала ноги по коліна, він ледь-ледь посувався вперед, більше тупцявся на місці, немовби місив великий заміс глини, як той опішнянський гончар (І. Багряний);
Є добра глина, цеглу з неї роблять... (А. Шиян);
* Образно. Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш гончар, і ми всі чин Твоєї руки! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
* У порівн. Усе міняється, виліплюється, мнеться, мов глина творчая у скульптора в руках (П. Тичина).
△ (1) Вибільні́ гли́ни – глини, які мають властивість вбирати жири, смоли, пігменти, слиз.
Вибільні глини утворюються з вулканогенних порід внаслідок їх діагенетичних змін у водних, переважно морських, басейнах (з наук. літ.);
Використовують вибільні глини для знежирювання та вибілювання тканин, пом'якшення води, очищення нафтопродуктів, тваринних жирів і масел, оцту, вина, як наповнювачі і т. ін. (з наук.-попул. літ.).
◇ З одніє́ї (одно́ї) гли́ни злі́плений див. злі́плений;
Обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.) див. обтира́ти.
Значення в інших словниках
- глина — гли́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- глина — -и, ж. Багатомінеральна гірська порода, перев. осадового походження, яка з водою утворює пластичну масу; широко використовується у будівництві, гончарстві, скульптурі і т. ін. Біла глина — силікат алюмінію з домішкою силікатів магнію і кальцію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глина — присудк. сл. Погані справи, кінець. Якщо мені не подзвонять, то буде просто глина. Словник сучасного українського сленгу
- глина — (-и) ж.; мол. Те саме, що глеваха. ПСУМС, 17. Словник жарґонної лексики української мови
- глина — Глей (річкова глина), глейовина, глеюватиця, глинка, кавкан (глиниста земля), каолін, квацок (м'яка глина), кил (вибільна глина в Криму), лепарка (глина на цеглу), липарка, липковатиця, липковиця, липоватиця, маслянка, мисчівка (синя глина... Словник синонімів Вусика
- глина — Осадова порода, переважно з глинистих матеріалів (мулу, піску, інколи гравію); зволожена водою, стає пластичною; гол. сировина у керамічній промисловості. Універсальний словник-енциклопедія
- глина — з одніє́ї гли́ни злі́плений. Однаковий з ким-, чим-небудь; подібний, схожий, такий же.— Не минеш ти цього... Бо й ти з однієї глини зліплена, що й усі (В. Винниченко). обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.), несхв. Фразеологічний словник української мови
- глина — ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Словник синонімів української мови
- глина — ГЛИ́НА, и, ж. Багатомінеральна гірська порода, перев. осадочного походження, яка з водою утворює пластичну масу; широко використовується у будівництві, гончарстві, скульптурі і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- глина — Глина, -ни ж. Глина. А щоб його побила руда глина, та, що з кручі пада. Ном. № 3773. ум. глинка. Словник української мови Грінченка