гнилуватий
(-а, -е) мол. Про людину, якій притаманна непорядність, — В борг любив брати. А віддати — зась. Гнилуватий чувачок був (А. Кокотюха, Тупик для втікача).
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гнилуватий — гнилува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- гнилуватий — -а, -е. Трохи гнилий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гнилуватий — ГНИЛУВА́ТИЙ, а, е. Трохи гнилий. Тараня була дуже давня, лежала, трухла й гнилувата (І. Нечуй-Левицький); Ніч стала чорнильно-темною, запахи свіжого снігу, морожених трав, гнилуватого моху стали особливо відчутними (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
- гнилуватий — див. гнилий; зіпсований Словник синонімів Вусика
- гнилуватий — ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю). Словник синонімів української мови
- гнилуватий — ГНИЛУВА́ТИЙ, а, е. Трохи гнилий. Тараня була дуже давня, лежала, трухла й гнилувата (Н.-Лев., II, 1956, 210); Ніч стала чорнильно-темною, запахи свіжого снігу, морожених трав, гнилуватого моху стали особливо відчутними (Собко, Кавказ, 1946, 110). Словник української мови в 11 томах