гнилуватий
ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю). Від одного гнилого яблука увесь віз згниє (прислів'я); Погниле дерево скрипки розсипається трухою (Н. Рибак); В селі стояв запах трухлого дерева, прілого моху, що ним дбайливі господарі пообкладали стіни хат (С. Чорнобривець); В теплому повітрі полинули солодкі пахощі розпареної ріллі, торішнього зіпрілого листя (В. Речмедін); Біля груби і скрізь під стелею сушилися на мотузках зопрілі онучі і подерта солдатська білизна (З. Тулуб); Пахне пліснявою, перепрілою хвоєю й грибами (О. Донченко); Підлегле борошно (Словник Б. Грінченка); Тараня була дуже давня, лежана, трухла й гнилувата (І. Нечуй-Левицький); На стежці лежала гниленька слива (Ю. Яновський). — Пор. трухля́вий.
Значення в інших словниках
- гнилуватий — гнилува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- гнилуватий — -а, -е. Трохи гнилий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гнилуватий — ГНИЛУВА́ТИЙ, а, е. Трохи гнилий. Тараня була дуже давня, лежала, трухла й гнилувата (І. Нечуй-Левицький); Ніч стала чорнильно-темною, запахи свіжого снігу, морожених трав, гнилуватого моху стали особливо відчутними (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
- гнилуватий — (-а, -е) мол. Про людину, якій притаманна непорядність, — В борг любив брати. А віддати — зась. Гнилуватий чувачок був (А. Кокотюха, Тупик для втікача). Словник жарґонної лексики української мови
- гнилуватий — див. гнилий; зіпсований Словник синонімів Вусика
- гнилуватий — ГНИЛУВА́ТИЙ, а, е. Трохи гнилий. Тараня була дуже давня, лежала, трухла й гнилувата (Н.-Лев., II, 1956, 210); Ніч стала чорнильно-темною, запахи свіжого снігу, морожених трав, гнилуватого моху стали особливо відчутними (Собко, Кавказ, 1946, 110). Словник української мови в 11 томах