гоп-стопник

(-а) ч.; крим. Грабіжник; той, хто займається розбійними нападами. Маючи від роду років п'ять, нащадок "гоп-стопника" і вальцівниці, Валько вправно сплюнувши мені на сандалик і пхнувши в груди, безапеляційно заявив: "Це ти з моєї ницки пістолетик забрав" (О. Червинський, Ничка); <...> тюремний люд не менше від пересічного обивателя ненавидить мокрушників, рекетирів і гоп-стопників (С. Бортніков, Чистильник). БСРЖ, 134; ЯБМ, 1, 239.