1. Словник жарґонної лексики української мови

гопник

(-а) ч.

1. крим. Злодій, грабіжник. БСРЖ, 134; СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 239.

2. мол.; несхвальн. Аґресивно налаштований підліток (молодик). <...> і жахнувся: червоне дівчисько, невинна тоненька пелюстка, мліло, а над нею бився від тваринного задоволення долілиць на великому камені, а над нею бився в хмільних конвульсіях бичого вигляду самозадоволений гопник (І. Андрусяк, Шарга). БСРЖ, 134; ПСУМС, 18.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гопник — -а, ч., жарг., заст. Вуличний грабіжник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гопник — ГО́ПНИК, а, ч., жарг. Перев. молода людина з напівкримінального міського середовища, що залякує інших людей та вимагає в них гроші або цінні речі; шахрай, грабіжник, хуліган. Словник української мови у 20 томах
  3. гопник — А, ч. 1. Вуличний злодюжка. Що ж, принаймні до одного «готика» донесли (Інтернет). 2. Малоосвічена, груба, неотесана людина. Автохтонні гопніки віддають перевагу спорткостюмам. Гопів виродженої крові можна розпізнати по светрові, недбало заправленому у спортивні штани (Д. Дереш). Словник сучасного українського сленгу