гопник

Значення в інших словниках

1. гопник — ГО́ПНИК, а, ч., жарг. Перев. молода людина з напівкримінального міського середовища, що залякує інших людей та вимагає в них гроші або цінні речі; шахрай, грабіжник, хуліган. Словник української мови у 20 томах
2. гопник — А, ч. 1. Вуличний злодюжка. Що ж, принаймні до одного «готика» донесли (Інтернет). 2. Малоосвічена, груба, неотесана людина. Автохтонні гопніки віддають перевагу спорткостюмам. Гопів виродженої крові можна розпізнати по светрові, недбало заправленому у спортивні штани (Д. Дереш). Словник сучасного українського сленгу
3. гопник — (-а) ч. 1. крим. Злодій, грабіжник. БСРЖ, 134; СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 239. 2. мол.; несхвальн. Аґресивно налаштований підліток (молодик). <... Словник жарґонної лексики української мови