гривня

син.

гребінь, гривашка, гривнюк, гривняк, гриня, гришик, гришка.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гривня — гри́вня іменник жіночого роду грошова одиниця України Орфографічний словник української мови
  2. гривня — [гриўн'а] -н'і, ор. -неийу, р. мн. -ивеин' Орфоепічний словник української мови
  3. гривня — -і, ж. 1》 У Київській Русі – срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею. 2》 заст. Мідна монета в три, а в деяких місцях – у дві з половиною копійки. 3》 Грошова одиниця Української Народної Республіки (1918-1920 рр.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гривня — (англ. grivna) 1. грошова і вагова одиниця Київської Русі. Походить від назви обруча з золота чи срібла, який носили на шиї як прикрасу. Економічний словник
  5. гривня — 1. вагова і грошова одиниця давньої Русі; назва походить від золотої чи срібної прикраси у вигляді обруча, яку носили на шиї (гриві); розрізняли вагову одиницю (г. срібла, золота), лічильно-грошову (г. Універсальний словник-енциклопедія
  6. гривня — Гри́вня, -ні, -нею; гри́вні, -вень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гривня — ГРИ́ВНЯ, і, ж. 1. У стародавній Русі — срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею. 2. заст. Мідна монета в три, а в деяких місцях — у дві з половиною копійки. Не хоче, як старець гривні (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  8. гривня — рос. гривна 1. Гривня лічильна — основна одиниця т. зв. "кунної" системи грошей у Київський Русі. Поділялася на менші номінали: ногату = 1/20 Г.; куну = 1/25 Г,. пізніше — 1/50 Г.; резану = 1/50Г.; векшу або веверицю = 1/100... Eкономічна енциклопедія