1. Словник жарґонної лексики української мови

гусак

(-а) ч.

1. жрм. Трилітрова банка горілки. У магазині їстівного нема, а є горілка у трилітрових бутлях — "гусаки" (Людина і світ, 1990, № 12); // Чверть відра горілки. Чабаненко 1992, 1, 258.

2. гірн. Пригощання, могорич, яким шахтар частує з приводу якоїсь події. <...> цей на зарплату п'є, на аванс закладає, жодного преміального гусака не обмине <...> (Є. Пашковський, Безодня).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гусак — -а, ч. 1》 Самець гуски. 2》 перен., тех. Металевий рукав (у 3 знач.), на якому тримається лампа для освітлення робочого місця токаря, слюсаря, кресляра та ін. 3》 перен., тех. Різновид крана з водою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Гусак — Гуса́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. гусак — як (мов, ні́би і т. ін.) з гу́ски (з гусака́) вода́ з кого. Хто-небудь зовсім не реагує на щось; ніщо не впливає, не діє на когось. Фразеологічний словник української мови
  4. гусак — ГУСА́К, а́, ч. Самець гуски. Соломія зупинилась на мить, щоб подивитись здалеку, як дикий гусак старанно укладав пір’ячко на голові самички (Коцюб., І, 1955, 361); *У порівн. Старі клавіші засичали, як гусаки (Н.-Лев., II, 1956, 55). Словник української мови в 11 томах
  5. гусак — Гусак, -ка м. 1) Гусь самецъ. Гусак гуску кличе. н. п. 2) Языкъ, дыхательное горло и легкія, вмѣстѣ взятыя (терминъ мясниковъ), ливеръ. Телячий гусак. 3) Ножная длинная колодка, въ которую заковываютъ нѣсколько человѣкъ. ум. гусачок. Словник української мови Грінченка