1. Словник жарґонної лексики української мови

дитинка

(-и) ж.; мол.; зневажл. Молодший за ранґом, недосвідчений. ПСУМС, 22.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дитинка — дити́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дитинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до дитина 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дитинка — див. дитина Словник синонімів Вусика
  4. дитинка — МАЛЯ́ (маленька дитина; мала тварина), МАЛЕНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ розм., ДИТЯ́ТКО пестл., ДИТИНЯ́ пестл., ПЕРВО́ЛІТОК розм., ГОЛОПУ́ЦЬОК (ГОЛОЦЮ́ЦЬОК) фам., ПУ́ЦЬВІРІНОК фам.; МАЛЮ́К розм., ДИТИ́НКА пестл., ЛЯ́ЛЯ розм., ЛЯ́ЛЬКА розм., КАРАПУ́З жарт. Словник синонімів української мови
  5. дитинка — ДИТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дити́на 1, 2. Дитинка спить, а доля її росте (Номис, 1864, № 1681); [Груїчева:] Я ніколи не повірю, щоб Люба була справді такою дитинкою, яку вона з себе удає (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. дитинка — Дитинка, -ки ж. ум. отъ дитина. Словник української мови Грінченка