1. Словник жарґонної лексики української мови

дурка

(-и) ж.

1. мол.; жрм. Психіятрична лікарня. [Клава:] Та його ж у дурку треба! (Н. Ворожбит, Житіє простих); У дурці шизофреники їдять вареники (В. Недоступ: Пропала грамота); Тут за "три акорди" гинули та сиділи по "дурках" вже по-справжньому (ПіК, 1999, № 35). ПСУМС, 24.

2. мол. Божевілля. Так, коли твір уже ледь не волає про свою детективність, метафізику чи й просто "дурку", головний герой спокійнісінько жиріє собі (Книжник, 2001, № 18). ПСУМС, 24.

3. крим. Жіноча сумка. БСРЖ, 172; СЖЗ, 38; ЯБМ, 1, 297.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурка — ду́рка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дурка — -и, ж., розм. 1》 Жін. до дурень 1). 2》 жарг. Божевільня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дурка — И, ж. 1. Психлікарня, Приблизно місяць її тримали у дурці (Л. Дереш). Одні казали, що вона звалила в Африку з якоюсь благодійною місією, інші — що в дурку у Франківськ (І. Карпа). 2. Божевілля, божевільна ідея. Словник сучасного українського сленгу
  4. дурка — див. дурний Словник синонімів Вусика
  5. дурка — ДУ́РКА, и, ж., розм. Жін. до ду́рень 1. Чуючи від матері й брата трохи не щодня, «яка вона дурка, чиста дурка» — вона сама вірила тому (Мирний, IV, 1955, 118); — Дурко, дурко, — каже дід, — чим же я тебе зобідив?(Барв., Опов.., 1902, 133). Словник української мови в 11 томах
  6. дурка — Дурка, -ки ж. Глупая, дурочка. Словник української мови Грінченка