дірка

(-и) ж.; крим., мол. Жінка, дівчина. <...> прив'яжешся до однієї дірки — чекай неприємностей! (С. Бортніков, Чистильник). БСРЖ, 175.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дірка — ді́рка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ді́рки Орфографічний словник української мови
  2. дірка — [д’ірка] -ркие, д. і м. -рц'і, мн. -рки, -рок дв'і д'іркие Орфоепічний словник української мови
  3. дірка — -и, ж. 1》 Те саме, що діра 1). 2》 перен. Не зайнятий електроном енергетичний стан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дірка — И, жвульг. Піхва. Гарна в неї дірка, так і хочеться туди запірнути. Словник сучасного українського сленгу
  5. дірка — див. глухомань; отвір Словник синонімів Вусика
  6. дірка — ді́рка з (від) бу́блика. Абсолютно нічого. — Мовчи, Марино..,— не вгавав Левко.— Що я там маю з того шоферування? Дірку з бублика (В. Кучер); — Ця справа не варта дірки з бублика (М. Фразеологічний словник української мови
  7. дірка — ДІ́РКА (розірване або витерте місце на одежі, взутті тощо), ДІРА́, ПРОРІ́ХА розм. Сорочка на ньому чорна та пречорна, та вся вже в дірках (Г. Квітка-Основ'яненко); Двісті літ оте шатро спочивало в укриттю.., чимало дір попрогризали в нім миші та молі (І. Словник синонімів української мови
  8. дірка — Ді́рка, -ки, -ці; дірки́, діро́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. дірка — ДІ́РКА, и, ж. Те саме, що діра́ 1. Дим ішов просто на хату й виходив у дірку, прорубану в стелі (Н.-Лев., II, 1956, 392); Руда шапка не прикривала гаразд розкудланого волосся, і воно лізло з-під шапки та крізь дірки в шапці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. дірка — Дірка, -ки ж. Дырка. Будь мудрий: налатай маленьку латку на велику дірку. Ном. № 9909. ум. дірочка. Мет. 298. Без мене і дірочки малої нікому затулить. Ном. Словник української мови Грінченка