1. Словник української мови в 11 томах

дірка

ДІ́РКА, и, ж. Те саме, що діра́ 1.

Дим ішов просто на хату й виходив у дірку, прорубану в стелі (Н.-Лев., II, 1956, 392);

Руда шапка не прикривала гаразд розкудланого волосся, і воно лізло з-під шапки та крізь дірки в шапці (Коцюб., І, 1955, 34);

Через цю дірку в стіні і винесли на двір тіло Анта (Скл., Святослав, 1959, 22);

*Образно. Намножилося народу — діватися вже йому нікуди. — Хай множиться — знайдемо дірки! (Гончар, Таврія.., 1957, 30).

◊ Ді́рка з бу́блика— пусте місце, ніщо.

Взяв з бублика дірку!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 157);

Лата́ти (залата́ти) ді́рку (дірки́) — те саме, що Лата́ти (залата́ти) діру́ (ді́ри) ( див. діра́).

— Хіба я не знаю, що й ви бідуєте.. Що з того, що ви заробляєте, коли тими грішми не знати, яку дірку залатати (Коцюб., І, 1955, 42);

Зачита́ти до діро́к — порвати, пошарпати, читаючи щось багато разів.

— Знаєте, — даси кому газетку — зачитують до дірок. Незручно, коли газета неохайна (Вишня, І, 1956, 322);

Сама́ тобі́ ді́рка— про дуже рвану одежу.

І кожушок був теж драненький та задубілий, а проте пальтишко [пальтечко] ще гірше. Сама тобі дірка (Мик., Кадильниця, 1959, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дірка — ді́рка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ді́рки Орфографічний словник української мови
  2. дірка — [д’ірка] -ркие, д. і м. -рц'і, мн. -рки, -рок дв'і д'іркие Орфоепічний словник української мови
  3. дірка — -и, ж. 1》 Те саме, що діра 1). 2》 перен. Не зайнятий електроном енергетичний стан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дірка — И, жвульг. Піхва. Гарна в неї дірка, так і хочеться туди запірнути. Словник сучасного українського сленгу
  5. дірка — (-и) ж.; крим., мол. Жінка, дівчина. <...> прив'яжешся до однієї дірки — чекай неприємностей! (С. Бортніков, Чистильник). БСРЖ, 175. Словник жарґонної лексики української мови
  6. дірка — див. глухомань; отвір Словник синонімів Вусика
  7. дірка — ді́рка з (від) бу́блика. Абсолютно нічого. — Мовчи, Марино..,— не вгавав Левко.— Що я там маю з того шоферування? Дірку з бублика (В. Кучер); — Ця справа не варта дірки з бублика (М. Фразеологічний словник української мови
  8. дірка — ДІ́РКА (розірване або витерте місце на одежі, взутті тощо), ДІРА́, ПРОРІ́ХА розм. Сорочка на ньому чорна та пречорна, та вся вже в дірках (Г. Квітка-Основ'яненко); Двісті літ оте шатро спочивало в укриттю.., чимало дір попрогризали в нім миші та молі (І. Словник синонімів української мови
  9. дірка — Ді́рка, -ки, -ці; дірки́, діро́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. дірка — Дірка, -ки ж. Дырка. Будь мудрий: налатай маленьку латку на велику дірку. Ном. № 9909. ум. дірочка. Мет. 298. Без мене і дірочки малої нікому затулить. Ном. Словник української мови Грінченка