діра
ДІРА́, и́, ж.
1. Щілина, отвір у чому-небудь.
Грек підбіг до човна і ахнув: у човні була діра (Коцюб., І, 1955, 393);
Діри були позабивані диктом, позатикані ганчірками (Бойч., Молодість, 1949, 7);
// Заглибина в чому-небудь.
Він цілий рік сидить десь в кутку.. та довбає пальцями у стінах діри (Коцюб., III, 1956, 28);
Він пройшов уже два таких місця, завернув за камінний виступ і побачив у скелі велику чорну діру (Багмут, Щасл. день.., 1959, 118);
// Розірване або витерте місце на одежі, взутті і т. ін.
Обутий [Харон] в драні постоли; Із дір онучі волочились (Котл., І, 1952, 130);
Двісті літ оте шатро спочивало в укриттю.., чимало дір попрогризали в нім миші (Фр., II, 1950, 366);
*Образно. Одягнений у діри й лати, Спітнілий, темний, як земля, Ти усміхаєшся, мулате, Прибульцям хтозна-відкіля (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 99).
◊ Лата́ти (залата́ти) діру́ (ді́ри) —— діставати те, чого не вистачає, або відшкодовувати втрачене.
Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе, не на те, щоб латати діри!.. (Круш., Буденний хліб.., 1960, 51);
Хома ніяк не міг убгати в голову думку, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну діру в господарській потребі… (Коцюб.. І, 1955, 91).
2. перен., зневажл. Про все відстале, запущене в економічному і культурному відношенні.
— Ви от, спеціаліст високої марки, спокійнісінько працюєте в цій дірі, хоч могли б працювати й у значно пристойніших умовах (Ле, Міжгір’я, 1953, 37);
[Гаврило:] Нашу шахту увесь Союз знає, а у вас що на сьогоднішній день? Діра, а не шахта (Корн., II, 1955, 145).
Значення в інших словниках
- діра — (відкрите місце в середині чогось) отвір, (мала) дірка, (в будівлі) пройма, (вузька) щілина, шпарина, шпарка, (як рятувальний прохід інколи перен.) просвіт, просвіток, (зроблений чимсь гострим) проріз. Словник синонімів Полюги
- діра — діра́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири діри́ Орфографічний словник української мови
- діра — Отвір, проріз, щілина, відтулина, душник; П. глушина, загумінок, провінція: дірка, дірочка, діромаха, діровисько. Словник синонімів Караванського
- діра — -и, ж. 1》 Щілина, отвір у чому-небудь. || Заглибина в чому-небудь. || Розірване або витерте місце на одежі, взутті і т. ін. Чорна діра — а) згусток зоряної речовини з такою мірою стиснення і з такими силами тяжіння... Великий тлумачний словник сучасної мови
- діра — діра́ : ◊ вертіти <�му> діру́ в животі нудно, багато говорити, постійно переконуючи та не відпускаючи співбесідника (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- діра — Діравий міх годі наповнити. Дірявого мішка не наповниш. Ніяк не можна задовольнити жадібної до наживи людини. На всяку діру інший кілок треба. На інакшу діру — інакший клин. На кожню діру треба інакший клин. До кожної людини потрібний інший підхід. Приповідки або українсько-народня філософія
- діра — див. отвір Словник синонімів Вусика
- діра — ГЛУШИНА́ (віддалені від культурних центрів місця), ЗА́КУТОК, ГЛУХИ́Й КУТО́К, ГЛУХИ́Й ЗА́КУТОК, ПУ́ЩА, БЕЗЛЮ́ДДЯ, ГЛУХОМА́НЬ розм., ЗА́КУТЕНЬ розм., ДИЧИНА́ розм., ДИЧА́ВИНА розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ ЗА́КУТОК розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ КУТ розм., ЗАКУ́ТИНА діал. Словник синонімів української мови
- діра — Діра́, -ри́, -рі́; ді́ри, дір, ді́рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- діра — Діра, -ри ж. Дыра. Забий діру — собака не полізе. Ном. № 5903. Словник української мови Грінченка