діра

Значення в інших словниках

1. діра — (відкрите місце в середині чогось) отвір, (мала) дірка, (в будівлі) пройма, (вузька) щілина, шпарина, шпарка, (як рятувальний прохід інколи перен.) просвіт, просвіток, (зроблений чимсь гострим) проріз. Словник синонімів Полюги
2. діра — діра́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири діри́ Орфографічний словник української мови
3. діра — Отвір, проріз, щілина, відтулина, душник; П. глушина, загумінок, провінція: дірка, дірочка, діромаха, діровисько. Словник синонімів Караванського
4. діра — -и, ж. 1》 Щілина, отвір у чому-небудь. || Заглибина в чому-небудь. || Розірване або витерте місце на одежі, взутті і т. ін. Чорна діра — а) згусток зоряної речовини з такою мірою стиснення і з такими силами тяжіння... Великий тлумачний словник сучасної мови
5. діра — діра́ : ◊ вертіти <�му> діру́ в животі нудно, багато говорити, постійно переконуючи та не відпускаючи співбесідника (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. діра — Діравий міх годі наповнити. Дірявого мішка не наповниш. Ніяк не можна задовольнити жадібної до наживи людини. На всяку діру інший кілок треба. На інакшу діру — інакший клин. На кожню діру треба інакший клин. До кожної людини потрібний інший підхід. Приповідки або українсько-народня філософія
7. діра — ГЛУШИНА́ (віддалені від культурних центрів місця), ЗА́КУТОК, ГЛУХИ́Й КУТО́К, ГЛУХИ́Й ЗА́КУТОК, ПУ́ЩА, БЕЗЛЮ́ДДЯ, ГЛУХОМА́НЬ розм., ЗА́КУТЕНЬ розм., ДИЧИНА́ розм., ДИЧА́ВИНА розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ ЗА́КУТОК розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ КУТ розм., ЗАКУ́ТИНА діал. Словник синонімів української мови
8. діра — Діра́, -ри́, -рі́; ді́ри, дір, ді́рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. діра — ДІРА́, и́, ж. 1. Щілина, отвір у чому-небудь. Грек підбіг до човна і ахнув: у човні була діра (Коцюб., І, 1955, 393); Діри були позабивані диктом, позатикані ганчірками (Бойч., Молодість, 1949, 7); // Заглибина в чому-небудь. Словник української мови в 11 томах
10. діра — Діра, -ри ж. Дыра. Забий діру — собака не полізе. Ном. № 5903. Словник української мови Грінченка