1. Словник жарґонної лексики української мови

жлоб

(-а) ч.

1. крим., мол., жрм. Скупа, жадібна людина. БСРЖ, 184; СЖЗ, 41; ЯБМ, 1, 319.

2. крим.; зневажл. Селянин. БСРЖ, 184; ЯБМ, 1, 319.

3. мол.; несхвальн., зневажл. Обмежена людина, часто великого зросту. Просто виховання таке — отой ідіот, жлоб і п'яниця, тільки й знає, що свої нутрії (Ю. Покальчук, Те, що на споді); Жлоб категорично хоче розмовляти і писати на "удобнопонятном языке" (І. Жиленко, Homo feriens); Входить два жлоби. Вони несуть картину "Три богатиря". Картина страшна й велика, нести її жлобам важко (Л. Подерв'янський, Король Літр). * Образно. <...> І каже: / Придурку! Ти лише гіпертрофований жлоб-огірок! (Ю. Позаяк, Шедеври).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жлоб — жлоб іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жлоб — -а, ч., розм. Хам, ґевал; невихована людина; скупа людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жлоб — ЖЛОБ, а́, ч., розм., зневажл. 1. Скупа людина. Ректор – жлоб, не виділяє кошти на опалення, економить (А. Дністровий); Я завжди підозрювала, що насправді він обачливий жлоб, тільки вдає із себе марнотратника перед тими... Словник української мови у 20 томах
  4. жлоб — жлоб → жліб Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. жлоб — А, ч. 1. Скупа людина. Ну, трахалась і до того, бо хто ж винен, що він такий жлоб, ще й дико ревнивий (Ю. Покальчук). Такі жлоби, саме сало та самогонка (Д. Корчинський). Уявляєш, такого жлоба те не бачила: якусь копчену сигарету — і ту зажав? (А. Словник сучасного українського сленгу