1. Словник жарґонної лексики української мови

забити

(-б'ю, -б'єш) док.

1. крим. Зайняти чергу або місце де-небудь. БСРЖ, 188; СЖЗ, 41; ЯБМ, 1, 324.

2. на що, на кого; мол. Порвати з кимсь, відмовитись від чогось; збайдужіти до чогось, когось. Абсолютно не цікавиться літературою за університетською програмою. Корочє, забив на науку конкретно (Синопсис станіславський необов'язковий); <...> лукаві діти в цю лиху годину <...> забили на духовність і борню <...> (С. Жадан, Балади про війну і відбудову); Про гірників знову забули і вони "забили" на свої забої (УМ, 16.02.1999); Я не знаю, шо маю туги від всіх від вас, Бо ті, шо мають всьо, то вже забили на нас (із пісні гурту "Скрябін"). БСРЖ, 188; ПСУМС, 25.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забити — заби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забити — [забитие] -бйу, -бйеш, -бйеимо, -бйеите; нак. -бий, -бийтеи Орфоепічний словник української мови
  3. забити — див. забивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. забити — за́би́ти 1. убити (ст): Гостра куля його Вже забила давно, А він все ще стояв І фурт-фурт ладував! (із пісні); Або якась зараза свисне йому пулярес з кишені, а його самого трахне чим по лепеті і заб'є, замордує?!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. забити — Забив, а не заплішив. Насміх з тих, що замість слова “забув” уживають “забив”. Так говорять українці в західній Галичині. Не штука забити, але штука оживити. Знищити легко, та зробити тяжко. Одним махом сім сот душ забіяком. Глум з хвалька, що удає героя. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. забити — (що?), -аю, -аєш, недок., забити, -б'ю, -б'єш, док., нарк. Скрутити сигарету з марихуаною. ◇ Забити косяк. Словник сучасного українського сленгу
  7. забити — (аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Фразеологічний словник української мови
  8. забити — ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. забити — Заби́ти, заб’ю́, заб’є́ш, заб’є́, заб’ю́ть; заби́й, -би́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. забити — ЗАБИ́ТИ див. забива́ти. Словник української мови в 11 томах
  11. забити — Забити, -ся см. забивати, -ся. Словник української мови Грінченка