забичкувати

(-ую, -уєш) док., що; мол. Затушити і зберегти недокурену цигарку. Семен, який саме допалив рідкісно смердючу цигарку <...>, забичкував її і спокійно, як завжди, сказав <...> (С. Пиркало, Зелена Маргарита); <...> забичкувавши послиненим пальцем сигарету, художник подумав, що найлютішим ворогом є перша дружина<...> (Є. Пашковський, Безодня). * Образно. Цокіт ложечок гармонує із шелестінням паперів, / із балаканиною всіх і неувагою кожного. У такому вавілоні — / розмову про щастя розтопчуть / Забичкують. (П. Коробчук, Загальний вагон). БСРЖ, 190.