загребти

(-ребу, -ребеш) док., кого; крим. Затримати, арештувати когось. Гальмуй, там же нас загребуть! (М. Омельченко, Свято біди); А міліція приїхала та й загребла його разом із тим прапором, голубчика! (Л. Кононович, Мертва грамота). БСРЖ, 194; ЯБМ, 1, 341.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загребти — загребти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загребти — див. загрібати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загребти — Ає, 3-я ос. одн., недок., загребти, -бе, док., нарк. Діяти на психіку (про наркотичну речовину). Дарця з розумінням кивнула. Її почало загрібати від одного лише диму (Л. Дереш). Словник сучасного українського сленгу
  4. загребти — (і) ку́ри загребу́ть (заклюю́ть) кого. Хто-небудь може пропасти, безслідно загинути або опинитися в скрутному становищі. — А як ти дивишся, Саїд Алі, на те, щоб Мацієвського, Карімбая і ще кількох чоловік прийняти .. Фразеологічний словник української мови
  5. загребти — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
  6. загребти — Загребти́, див. загріба́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. загребти — ЗАГРЕБТИ́ див. загріба́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. загребти — Загребти, -ся см. загрібати, -ся. Словник української мови Грінченка