загрібати

Значення в інших словниках

1. загрібати — загріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. загрібати — див. грабувати; гребти; красти Словник синонімів Вусика
3. загрібати — Гребти, згрібати; (щось на площині) згортати, горнути; (чуже) загарбувати, привласнювати; (землею) загортати, пригортати; (веслом) веслувати. Словник синонімів Караванського
4. загрібати — -аю, -аєш, недок., загребти, -бу, -беш; мин. ч. загріб, загребла, -загребло; док. 1》 перех. Збирати, гребти що-небудь у купу, в одне місце; згрібати. || розм. Набирати, зачерпувати. 2》 перех., розм. Загарбувати, привласнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. загрібати — гребти́ (загріба́ти, горну́ти і т. ін.) гро́ші лопа́тою, зневажл. Без великих затрат праці дуже швидко багатіти; наживатися. — Ну, там, Лесю, чоловік зразу багатіє .. Там гроші лопатою гребуть (М. Фразеологічний словник української мови
6. загрібати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
7. загрібати — Загріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш; загребти́, -гребу́, -гребе́ш, -гребу́ть; загрі́б, -гребла́, -гребли́; загрі́бши; загре́бений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. загрібати — ЗАГРІБА́ТИ, а́ю, є́ш, недок., ЗАГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин, ч. загрі́б, загребла́, ло́; док. 1. перех. Збирати, гребти що-небудь у купу, в одне місце; згрібати. Словник української мови в 11 томах
9. загрібати — Загріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. загребти, -бу, -бе́ш, гл. 1) Загребать, загрести. І кури б загребли, если б не ратував. Ном. № 4582. 2) Сгребать, сгресть. Огонь каже: загреби мене. Чуб. Словник української мови Грінченка