1. Фразеологічний словник української мови

загрібати

гребти́ (загріба́ти, горну́ти і т. ін.) гро́ші лопа́тою, зневажл. Без великих затрат праці дуже швидко багатіти; наживатися. — Ну, там, Лесю, чоловік зразу багатіє .. Там гроші лопатою гребуть (М. Стельмах); Старший брат і ні гадки собі: лежить та загріба гроші лопатою — усе йому Бог дає (О. Стороженко); — Катанку купив. Так ви забрали собі в голову, що гроші в мене як полова — лопатою гребу (М. Стельмах); — Сказано, діду, що ти великий багач, по сто мітлів (мітел) щотижня продаєш, гроші лопатою загрібаєш (І. Франко).

хоч лопа́тою горни́ (греби́, загріба́й і т. ін.). Дуже багато чого-небудь. Розуму — хоч лопатою горни (Укр.. присл..); Отоді Клим і приглянувся до Онисьчиного залицяльника. Дуже привабливий, працьовитий .. А культури — хоч лопатою греби (М. Рудь).

чужи́ми рука́ми жар загріба́ти (вигорта́ти). Використовувати працю, зусилля інших у своїх інтересах, часто там, де небезпечно. — А ти (Василю) розумний? — уїдливо, гірко спитала Галя.— Ти розумний свою вину на чужих складати, чужими руками жар загрібати (Панас Мирний); Я зостаюсь при моїй думці про “Громадський голос”, себто, що дати на нього гроші, то все одно, що кинути їх у піч, сі панове, очевидно, хотять (хочуть) чужими руками жар загрібати, та ще щоб ті руки їм же платили (Леся Українка); Розумні люди завжди чужими руками жар вигортають, а дурні поперед батька в пекло лізуть... (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загрібати — загріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загрібати — див. грабувати; гребти; красти Словник синонімів Вусика
  3. загрібати — Гребти, згрібати; (щось на площині) згортати, горнути; (чуже) загарбувати, привласнювати; (землею) загортати, пригортати; (веслом) веслувати. Словник синонімів Караванського
  4. загрібати — -аю, -аєш, недок., загребти, -бу, -беш; мин. ч. загріб, загребла, -загребло; док. 1》 перех. Збирати, гребти що-небудь у купу, в одне місце; згрібати. || розм. Набирати, зачерпувати. 2》 перех., розм. Загарбувати, привласнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. загрібати — безос., кого; нарк. Відчувати стан наркотичної ейфорії. Ті почало загрібати від одного лише диму (Л. Дереш, Культ). Словник жарґонної лексики української мови
  6. загрібати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
  7. загрібати — Загріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш; загребти́, -гребу́, -гребе́ш, -гребу́ть; загрі́б, -гребла́, -гребли́; загрі́бши; загре́бений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. загрібати — ЗАГРІБА́ТИ, а́ю, є́ш, недок., ЗАГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин, ч. загрі́б, загребла́, ло́; док. 1. перех. Збирати, гребти що-небудь у купу, в одне місце; згрібати. Словник української мови в 11 томах
  9. загрібати — Загріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. загребти, -бу, -бе́ш, гл. 1) Загребать, загрести. І кури б загребли, если б не ратував. Ном. № 4582. 2) Сгребать, сгресть. Огонь каже: загреби мене. Чуб. Словник української мови Грінченка