1. Словник жарґонної лексики української мови

замутити

(-чу, -мутиш) док.

1. крим. Зчинити сварку. БСРЖ, 206; СЖЗ, 44; ЯБМ, 1, 358.

2. що; крим., нарк., мол. Заварити міцний чай, чифір. БСРЖ, 206; СЖЗ, 44; ЯБМ, 1, 358.

3. мол. Зробити щось цікаве, екстраординарне. Замутити — зробити щось цікаве (Синопсис станіславський необов'язковий).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замутити — замути́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. замутити — -учу, -утиш, док., перех. 1》 Док. до мутити 1). Замутити голову. 2》 перен.Вивести зі стану спокою; схвилювати. || Порушити (тишу, спокій і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. замутити — Чу, -тиш, док. 1. Організувати, провернути якусь справу. Замутили фестиваль. 2. Зробити. Замутити торт. Словник сучасного українського сленгу
  4. замутити — замути́ти го́лову (ро́зум) чию (чий), кому. Позбавити кого-небудь здатності логічно мислити, тверезо сприймати та оцінювати дійсність. Замутили любощі та ревнощі йому голову, запив-загуляв воїн і забув, по якій землі ходить (І. Фразеологічний словник української мови
  5. замутити — КАЛАМУ́ТИТИ (робити каламутним, нечистим), КОЛОТИ́ТИ, СКОЛО́ЧУВАТИ, МУТИ́ТИ розм., БАЛАМУ́ТИТИ розм. — Док.: скаламу́тити, накаламу́тити, сколоти́ти, замути́ти, збаламу́тити. До самого вечора каламутили баграми воду на Пслі (О. Словник синонімів української мови
  6. замутити — Замути́ти, -чу́, -тиш гл. 1) Замутить, возмутить. Воно у нас таке тихе та любе, що сказано й водою не замутить. 2) — тишу. Нарушить тишину. Навспинячки Христя ходила, щоб не замутити тієї тиші, що панувала в хаті. Мир. Пов. І. 121. Словник української мови Грінченка