1. Словник жарґонної лексики української мови

згоріти

(-рю, -риш) док.; крим. Бути затриманим на місці злочину. Спеціалізуючись на курортах, крадій свого часу "згорів" у Сочі (УМ, 14.06.2001). БСРЖ, 530; СЖЗ, 46; ЯБМ, 2, 325.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згоріти — згорі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. згоріти — див. горіти Словник синонімів Вусика
  3. згоріти — див. згоряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. згоріти — згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти (спопелі́ти) від (з) со́рому. Дуже бентежитися, ніяковіти, червоніти. (Іван:) Не ждав я, щоб і мені, старому, прийшлось згорати від сорому перед добрими людьми за тебе! (С. Фразеологічний словник української мови
  5. згоріти — ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)... Словник синонімів української мови
  6. згоріти — Згорі́ти, див. згоря́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. згоріти — ЗГОРІ́ТИ див. згоря́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. згоріти — Згорі́ти, -рю́, -ри́ш гл. 1) Сгорѣть. Вкинь його в піч, — нехай згорить! Рудч. Ск. І. 37. Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожити. Ном. № 1811. 2) Покраснѣть. Щось у віконце стук-стук!.. так я й згоріла! МВ. (О. 1862. III. 56). Словник української мови Грінченка