злодій

(-я) ч.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

злодій — (той, хто краде) крадій, (в громадських справах) розкрадач, зневажл. злодюга. Словник синонімів Полюги
злодій — зло́дій іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири зло́дія Орфографічний словник української мови
злодій — Крадій, мед. клептоман; (дрібний) злодюжка, злодійчук, торбохват, хапокниш, курохват; (коней) конокрад; П. злочинець; злодюга, злодіяка. Словник синонімів Караванського
злодій — Викрадач, вікнолаз, вікноплиг, грабіжник, дерій, дерига, дерун, драло, зловмисник, злодієнко, злодійкуватий, злодійчук, злодіюка, злодіяка, злодіячий, злодюга, злодюжка, казнокрад, карманник (кишеньковий злодій), кіт-злизубач, короїд, крадіжник... Словник синонімів Вусика
злодій — [злод'ій] -йа, ор. -йеим, м. (на) -йеів'і/ -йу, мн. злоуд'ійі, -злоуд'ійіў два злод'ійі Орфоепічний словник української мови
злодій — -я, ч. 1》 Той, хто вчиняє злодійство. || Про звірів, птахів, що крадуть їстівне. 2》 Зрадник, злочинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
злодій — зло́дій злодій||апаш, баламут, барахолыцик, берзівник, бухач, вашер, ґанеф, ґітморґенбітер, ґрандяр, доліняж (доліняр), злодійська зараза, касяр, кіндер, кіндрак, кіндрус, клявісаж, махач, паєнчиняр, потоковий бухач, скоковий бухач, смитрач, той... Лексикон львівський: поважно і на жарт
злодій — Господи, зароди на злодії і на жиди і на тоти, що скачуть через плоти. Просьба, щоб Бог зародив збіжжа, то тоді і злодій, як украде то не пізнати буде, і продати буде що, а торговля була в жидівських руках, і собака не буде голодна. Приповідки або українсько-народня філософія
злодій — ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні. Словник синонімів української мови
злодій — Зло́дій, -дія, -дієві, -дієм, -дію! -ді́ї, -ді́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
злодій — ЗЛО́ДІЙ, я, ч. 1. Той, хто займається злодійством. Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (Н.-Лев., II, 1956, 11); Стріляв .. Словник української мови в 11 томах
злодій — Зло́дій, -дія м. 1) Воръ. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. МВ. ІІ. 193. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Котл. Ен. IV. 48. Словник української мови Грінченка