зімбабве
невідм., ч. і ж.; мол.; зневажл. Людина з провінції. // у знач. збірн. [Люда:] Хто ми дня них? Черви! [Таня:] — Дикуни! [Руслан:] Папуаси! [Семко:] Зімбабве! (В. Діброва, Поетика застілля).
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Зімбабве — Зімба́бве іменник середнього роду держава; археологічний пам'ятник Орфографічний словник української мови
- Зімбабве — Держава в Африці. Височини, на сх. гори Іньянга; клімат сухий, на пн. субекваторіальний, на пд. тропічний; савани, проріджені ліси; національний парк Гванґе. Народи банту і населення європ. походження, індуси; в осн. Універсальний словник-енциклопедія