Зімбабве

Держава в Африці. Височини, на сх. гори Іньянга; клімат сухий, на пн. субекваторіальний, на пд. тропічний; савани, проріджені ліси; національний парк Гванґе. Народи банту і населення європ. походження, індуси; в осн. християни, анімісти; важливі міста: Булавайо, Мутаре. Одна з найрозвинутіших країн Африки; видобуток золота, азбесту, графіту, руд хрому, заліза, міді, нікелю; гідроелектростанція Каріба на р. Замбезі; заводи, харчова, хіміч., машинобудівна промисловість; високотоварне землеробство (тютюн, цукрова тростина, бавовна, пшениця) на фермах європейців; вирощування кукурудзи, арахісу, сорґо; розведення худоби. Історія. Першими поселенцями були бушмени; від VII ст. наплив народів банту; від XV ст. в державі Мономотапа; бл. 1840 утворення держави Матебелів; від кінця XIX ст. брит. володіння, від 1923 колонія п. н. Пд. Родезія (1953-63 у складі Федерації Родезії і Ньяса); від 1964 окрема колонія Родезія з широкою автономією; 1965 одностороннє проголошення незалежності Родезії білою меншістю (прем'єр Я.Д. Сміт), не визнана Великою Британією; 1970 — республіка; система, орієнтована на пд.-афр. зразки, засуджена ООН, підтримувана ПАР і Португалією; збройна визвольна боротьба африк. населення; 1979 порозуміння з гол. африк. організаціями і перехідний статус колонії; від 1980 незалежна республіка З., президент Банана, від 1987 Р.Муґабе. Зімбабве Зімбабве. Рис. 2

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Зімбабве — Зімба́бве іменник середнього роду держава; археологічний пам'ятник Орфографічний словник української мови
  2. зімбабве — невідм., ч. і ж.; мол.; зневажл. Людина з провінції. // у знач. збірн. [Люда:] Хто ми дня них? Черви! [Таня:] — Дикуни! [Руслан:] Папуаси! [Семко:] Зімбабве! (В. Діброва, Поетика застілля). Словник жарґонної лексики української мови