кантор

Значення в інших словниках

1. кантор — ка́нтор іменник чоловічого роду, істота співак; учитель церковного співу Орфографічний словник української мови
2. кантор — див. ХОРИСТ; (у синагозі) головний співак. Словник синонімів Караванського
3. кантор — -а, ч. 1》 Півчий, соліст хору в католицькій і протестантській церквах. || Головний співак у синагозі. 2》 У протестантів – вчитель і диригент церковного хору, органіст, який сам часто створював музику для своєї церкви. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кантор — Співовчитель (церков.) Словник чужослів Павло Штепа
5. кантор — (лат. cantor — співак) — 1. В іудейській церкві (синагозі) — тенор — виконавець релігійних гімнів. В сучасних синагогах як кантори виступають відомі оперні співаки – М.Александрович, Ж.Пірс, Р. Такер та ін. Словник-довідник музичних термінів
6. кантор — ка́нтор (від лат. cantor – співак) 1. У католицькій церкві – півчий, у протестантській – вчитель церковних співів, диригент хору, органіст; у єврейській синагозі – головний співак. Словник іншомовних слів Мельничука
7. Кантор — I (Kantor) Тадеуш, 1915-90, пол. маляр, графік, сценограф, режисер; співзасновник Групи Незалежних Художників; чільний представник авангарду у Польщі (ташизм, різновиди негеометричної абстракції, гепенінґи); 1956 засновник... Універсальний словник-енциклопедія
8. кантор — Ка́нтор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. кантор — КА́НТОР, а, ч. 1. Півчий, соліст хору в католицькій і протестантській церквах; // Головний співак у синагозі. 2. Шкільний учитель церковного співу й музики в Німеччині. Словник української мови в 11 томах