кендюх

(-а) ч.; жрм. Живіт. У твого чоловіка здоровий кендюх (Запис 2001 р).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кендюх — ке́ндюх 1 іменник чоловічого роду частина шлунка; страва ке́ндюх 2 іменник чоловічого роду, істота про вайлувату людину Орфографічний словник української мови
  2. кендюх — (у тварин) рубець, шлунок; (ковбаса) сальцесон; (хто) ВАЙЛО. Словник синонімів Караванського
  3. кендюх — див. вайлуватий; слабодухий Словник синонімів Вусика
  4. кендюх — -а, ч. 1》 Перший відділ шлунка жуйних тварин, у якому попередньо перетравлюється їжа; рубець. 2》 Начинений м'ясом і приготовлений як страва шлунок тварини; сальцесон. 3》 зневажл. Про вайлувату людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кендюх — КЕ́НДЮХ, а, ч. 1. Перший відділ шлунка жуйних тварин, у якому попередньо перетравлюється їжа; рубець (у 5 знач.). І виняв [вийняв] тельбухи з кишками, Розклав [піп] гарненько їх рядами І пильно кендюх розглядав (І. Котляревський). Словник української мови у 20 томах
  6. кендюх — ке́ндюх знев. великий живіт (ср)|| = бандзьох Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кендюх — набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.), вульг. 1. чим і без додатка. Їсти що-небудь; наїдатися. Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки .. через велику силу набивали ним пельку (І. Фразеологічний словник української мови
  8. кендюх — САЛЬТИСО́Н (страва з начиненого свинячого шлунка), КЕНДЮХ, САЛЬЦЕСОН розм., КО́ВБИК діал. Під стелею звисали рожева шинка й домашні ковбаси, копчена порібрина, сальтисони (В. Кучер); Прийшов до Пилипа.., а там кендюха вже поїли (Остап Вишня). ВАЙЛО́ розм. Словник синонімів української мови
  9. кендюх — КЕ́НДЮХ, а, ч. 1. Перший відділ шлунка жуйних тварин, у якому попередньо перетравлюється їжа; рубець. І виняв [вийняв] тельбухи з кишками, Розклав [піп] гарненько їх рядами І пильно кендюх розглядав (Котл., І, 1952, 125). Словник української мови в 11 томах
  10. кендюх — Ке́ндюх, -ха м. Желудокъ четвероногихъ животныхъ. Сим. 142. Чуб. VII. 443. І виняв (у вола) тельбухи з кишками і пильно кендюх розглядав. Котл. Ен. ум. кендюшок. Словник української мови Грінченка