кидала

(-и) ч.; крим.; мол. Шахрай, який при продажу або покупці обманом отримує велику суму грошей. <...> за моїми спостереженнями, детектив для особливих доручень живе не довше, ніж звичайнісінький собі кидала чи професійний мордоворот, себто п'ять років, не більше (Л. Кононович, Мертва грамота); <...> дах у "кидал" надійний. Простим грішним міліціонерам ці "кидали" не по зубам (УМ, 14.08.2001.); Валютний кидала. БСРЖ, 253; ЯБМ, 1, 423.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кидала — -и, ч., жарг. Той, хто чинить шахрайство, обман. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кидала — КИДА́ЛА див. кида́йло. Словник української мови у 20 томах