1. Словник жарґонної лексики української мови

кидалово

(-а) с.; мол. Обман; отримання великої суми грошей шляхом обману. Ніколи не було такого "кидалова" — почуєш у ще одного політика (УМ, 13.09.2000); Та трапилося "класичне кидалово" — і дівка не дала, і перстень зник (Книжник, 2001, № 23). БСРЖ, 253; ПСУМС, 33.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кидалово — КИДА́ЛОВО, а, с., жарг. Шахрайство, ошуканство. Кохав [Димко] її ще з першого курсу, і завжди витягав з халеп, за що Євка неодмінно платила черговим кидаловим (І. Словник української мови у 20 томах
  2. кидалово — А, с. Підлість, обман, видурювання грошей. Принаймні, вдавав це, бо кохав її з першого курсу і завжди витягав з халеп, за що Євка платила черговим кидаловом (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу