кимарити
(-рю, -риш) недок.; крим., мол. Те саме, що кемарити. Щось кимарити захотілося, — сказав Вітько, — лікер цей снотворний, хи-кги (М. Омельченко, Свято біди). БСРЖ, 254; ЯБМ, 1, 424.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me