1. Словник жарґонної лексики української мови

кинути

(-ну, -неш) док.; мол., крим.

1. кого. Виманити за допомогою обману значну суму грошей; обдурити когось. Тією солодкою наживкою спритниця "кинула" співробітників КРУ в Полтавській області (УМ, 17.05.2001); [Державні сертифікати] є запорукою того, що клієнт має справу з порядним ріелтером: йому продадуть "чисте" помешкання і не "кинуть" під час торгової оборудки (ВЗ, 18.06.2001). БСРЖ, 255; ЯБМ, 1, 425.

2. кого на що; мол., крим. Украсти, відібрати щось у когось. <...> фірму "кинули" і на акції, і на інвестиційні гроші (ПіК, 2002, № 5). БСРЖ, 255; ЯБМ, 1, 425.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кинути — Рухати, торкатися [V] Словник з творів Івана Франка
  2. кинути — ки́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. кинути — див. кидати Словник синонімів Вусика
  4. кинути — див. кидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кинути — КИ́НУТИ див. ки́дати. Словник української мови у 20 томах
  6. кинути — ки́нути: ◊ ки́нути шу́флі → шуфлі ◊ клевця́ ки́нути → клевець Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кинути — (аж) у піт ки́дати (вдаря́ти) / ки́нути (вда́рити). 1. Викликати у кого-небудь сильне хвилювання, стан великого нервового напруження. — Єсть номери на п’ять, на три, на два карбованці .. Панові слова аж у піт кинули сіромашного Дейнеку (С. Фразеологічний словник української мови
  8. кинути — БУ́ХНУТИ кого-що і ким-чим, розм. (поставити, покласти що-небудь недбалим, різким рухом або впустити що-небудь з глухим звуком, шумом, гуркотом), ГЕ́ПНУТИ розм., ГРИ́МНУТИ ким-чим, розм., БРЯ́ЗНУТИ підсил. розм., БРЯ́КНУТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  9. кинути — Ки́нути, -ну, -неш; кинь, ки́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кинути — КИ́НУТИ див. ки́дати. Словник української мови в 11 томах