кирячити

(-чу, -чиш) недок.; мол. Те саме, що киряти. <...> ми ходили <...>, кирячили, водили козу <...> ізабрели до залізничного вокзалу... (О. Ульяненко, Богемна рапсодія).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me