1. Словник жарґонної лексики української мови

кнурячий

(-а, -е) жрм; зневажл. Прикм. до кнур. Кнуряча звичка.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кнурячий — кнуря́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кнурячий — -а, -е. Прикм. до кнур. Кнуряча щетина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кнурячий — КНУРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кнур. Кислою овчиною пахло, i наче якимось звiриним хутром i прогiрклим салом кнурячої мездри [міздрі]! (Ю. Логвин); Із хліва чулося кнуряче рохкання (із журн. Словник української мови у 20 томах
  4. кнурячий — Кнуря́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кнурячий — КНУРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кнур. Кнуряча щетина. Словник української мови в 11 томах
  6. кнурячий — Кнуря́чий, -а, -е Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129. Словник української мови Грінченка