1. Словник жарґонної лексики української мови

колимага

(-и) ж.

1. крим. Ручний возик. ЯБМ, 1, 449.

2. мол.; авто; жарт.-ірон. Машина, переважно не дуже нова. Андрій знову обійшов свою колимагу: "Жигулі" вліпились не в жарт. (А. Дімаров, Містечкові історії); Така колимага далеко не довезе (Запис 2001 р.). ПСУМС, 35.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колимага — колима́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. колимага — -и, ж. Старовинний закритий чотириколісний екіпаж. || ірон. Взагалі громіздкий, важкий і незграбний екіпаж. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колимага — див. карета Словник чужослів Павло Штепа
  4. колимага — КОЛИМА́ГА, и, ж. 1. іст. Старовинний важкий закритий чотириколісний екіпаж. Запряженi, навантаженi всяким добром колимаги, якi стояли серед двору, свiдчили, що вiн збирався їхати зовсiм в iнший бiк (С. Словник української мови у 20 томах
  5. колимага — КОЛИМА́ГА, и, ж. Старовинний закритий чотириколісний екіпаж. // ірон. Взагалі громіздкий, важкий і незграбний екіпаж. В Рахові ми вже вийшли з нашої колимаги як друзі й супутники (Томч., Готель.., 1960, 8). Словник української мови в 11 томах